Ця сторінка — машинний переклад англійського оригіналу.
Подорож із гідом
Супутники й космічне сміття
Усе, що сьогодні працює на орбіті, кільце, яке стоїть на місці, і космічне сміття.
Почніть з одного
Це МКС на висоті приблизно чотириста кілометрів. Вона пролітає вісім кілометрів щосекунди й облітає Землю шістнадцять разів на добу. Запам’ятайте цю висоту й цю швидкість. Майже все інше в цій подорожі має таку саму висоту й швидкість.
Усе, що працює
Кожна цятка — діючий супутник у тому місці, де він є просто зараз. Рядок нижче підраховує їх за каталогом, який ця сторінка завантажила сьогодні, а також скільки з них належить одній інтернет-мережі — Starlink.
Переповнена оболонка
Майже всі вони літають низько, нижче двох тисяч кілометрів. Тут супутник облітає Землю приблизно за дев’яносто хвилин, а уламки можуть перетинати його шлях зі швидкістю майже всемеро більшою, ніж у кулі. Ось чому навіть дрібні шматки важливі.
Кільце, яке стоїть на місці
Набагато вище, на висоті майже тридцять шість тисяч кілометрів, супутник робить один оберт за добу, тож із землі здається, що він висить над однією точкою. Ось чому телевізійну антену ніколи не треба повертати. Тут також розташовані метеосупутники, і кожен стежить за одним боком Землі.
Варто берегти
Космічний телескоп Hubble працює тут із 1990 року, на висоті приблизно п’ятсот кілометрів. Як і метеосупутники та станція з екіпажем, він залежить від того, чи лишатиметься простір навколо нього чистим.
Мертвий супутник
Це Envisat, колись найбільший у світі цивільний супутник для спостереження Землі. Зв’язок із ним втратили в 2012 році, і відтоді він кружляє — вісім тонн, якими ніхто не керує. Очікують, що він протримається на орбіті ще близько ста п’ятдесяти років.
Відпрацьований ступінь ракети
Останній ступінь ракети часто лишається на орбіті після того, як виконав свою роботу. Зараз тут їх близько двох тисяч. Загалом відстежують близько сорока семи тисяч об’єктів, а за оцінкою Європи, понад мільйон шматків надто малі, щоб їх відстежувати.
Падіння
Розріджене повітря гальмує все на низькій навколоземній орбіті, і зрештою все падає й згоряє. Найбільші космічні апарати спрямовують сюди, у ту частину Тихого океану, що найдальша від будь-якої суші. Тут завершила свій шлях станція Mir. МКС має піти слідом.
Усе намальовано там, де воно справді є, за орбітальними елементами CelesTrak і власними орбітами планет (astronomy-engine).