Ця сторінка — машинний переклад англійського оригіналу.
Подорож із гідом
Небо інших світів
Небо з Місяця, Марса, Титана, Європи та планет, що обертаються навколо двох інших зір.
Земля з Місяця
З видимого боку Місяця Земля ніколи не сходить і не заходить: вона висить на одному місці, а її фази змінюються. Небо опівдні чорне, бо немає повітря, яке розсіювало б світло.
Вечірня зоря Марса
Одразу після заходу Сонця в кратері Гейл найяскравіша точка на заході — Земля, а поруч із нею Місяць. Блакитне сяйво над пагорбами — це марсіанський захід Сонця: пил найкраще пропускає блакитне світло.
Фобос перетинає Сонце
Більший супутник Марса надто малий, щоб закрити Сонце, тож він проходить по ньому темним диском менш ніж за хвилину. Perseverance зняв таке проходження звідси; годинник виставлено на проходження, яке обчислює сама мапа неба.
Під серпанком Титана
Сатурн ніколи не рухається на небі Титана, але побачити його не вдалося б: помаранчевий серпанок ховає зорі й планету. Їх ледь помітно намальовано там, де вони є. Колір намальовано за словесним описом, а не за фотографією.
Юпітер над головою
На боці Європи, повернутому до Юпітера, планета-гігант займає ділянку неба, у двадцять разів ширшу, ніж здається нам Місяць, і ніколи не рухається. Поруч із нею чорним небом пропливають сусідні супутники.
Проксима b
Найближча планета іншої зорі. Її червоне сонце втричі ширше, ніж здається нам наше, а на її небі сяють дві сліпучі зорі — Альфа Центавра A і B. Майже все тут змодельовано.
TRAPPIST-1 e
Сусідні планети вишикувалися вздовж однієї дуги неба, деякі завширшки з наш Місяць, там, де їх розміщують виміряні транзити. Обертання планети й колір неба — лише припущення.
Усе намальовано там, де воно справді є, за базою даних зір HYG, NASA Exoplanet Archive і власними орбітами планет (astronomy-engine).