Ця сторінка — машинний переклад англійського оригіналу.
Подорож із гідом
Небо очима телескопів
Газові хмари й галактики, намальовані в 3D за фотографіями. Після виходу з подорожі ви повернетеся на Землю.
Власними очима
Це Велика туманність Оріона приблизно такою, якою її побачило б ваше око в телескоп: слабке сіре сяйво. Газ справжній, але слабкий, а в темряві око не бачить кольорів. Воно не вміє накопичувати світло, як фотокамера.
Фотокамерою
Фотокамера може тримати затвор відкритим і накопичувати світло. І ось з’являється колір. Він був там завжди. Червоне — це газ водень. Його світло тут узято з фотографії, знятої крізь кольорові фільтри й додатковий фільтр для водню, що світиться, тож червоне яскравіше, ніж його побачило б око.
Тривала експозиція
Якщо ще подовжити експозицію, з’являються найслабші зовнішні частини. Кожну хмару й галактику в цій подорожі намальовано в трьох вимірах, побудовано за вимірюваннями її форми, а світло взято з фотографій телескопів. Її картка дає змогу порівняти модель із самою фотографією.
Кінська Голова
Поруч із поясом Оріона темна хмара пилу стоїть перед газом, що світиться, і має форму кінської голови. Тут кольори обрано. Фотографія, за якою її побудовано, вловлювала світло окремих газів крізь вузькі фільтри, і кожному газу дали свій колір, щоб око могло їх розрізнити.
Туманність Кіля
Велика хмара на південному небі, у сузір’ї Кіля. Усередині неї живуть зорі-монстри. Їхні люті вітри й ультрафіолетове світло вирізьблюють із газу форми, які ви бачите: стіни, стовпи й западини, освітлені зсередини.
Що Webb побачив у Тарантулі
З нашого боку світло цієї хмари — це власний знімок телескопа Webb. Його зроблено в інфрачервоному світлі, якого не бачить жодне око, тож кожен колір на ньому обрано. Інфрачервоне світло проходить крізь пил і тут показує десятки тисяч молодих зір, яких не бачив жоден телескоп. Ця ділянка має 340 св. р. у поперечнику й розташована в невеликій галактиці поруч із нашою.
Трифід очима найновішого телескопа
Туманність Трифід із темними пиловими смугами, які дали їй назву. Вона була серед найперших знімків обсерваторії Vera Rubin у Чилі, оприлюднених (червень 2025 р.). Десять років цей телескоп фотографуватиме південне небо кожні кілька ночей.
Інша галактика
А тепер далеко за межі нашої Галактики. Вир — спіральна галактика за десятки мільйонів світлових років, яку ми бачимо зверху. Менша галактика проходить позаду неї й тягне один її рукав. Рожеві вузлики вздовж рукавів — хмари водню, де формуються нові зорі.
Галактика, яку можна побачити самому
Галактика Андромеди, найближча до нашої велика галактика, за два з половиною мільйони світлових років. Її можна побачити без телескопа як слабку туманну пляму. Наскільки добре ви її побачите, як і все в цій подорожі, залежить від того, наскільки темне ваше небо.
Усе намальовано там, де воно справді є, за базою даних зір HYG, OpenNGC і власними орбітами планет (astronomy-engine).