Ця сторінка — машинний переклад англійського оригіналу.
Що нового в 1.4.0
Вісім туманностей як стіни газу, що світиться, пилу й зір
Випуск 1.4.0 перетворює вісім фотографій на стіни газу, які можна облетіти, і на кожній картці каже, що виміряно, а що — модель.
Випуск 1.4.0 · 30 жовтня 2026 р. · близько 4 хв

Випуск 1.4.0 малює в 3D вісім емісійних туманностей — як стіни газу, що світиться, з пилом попереду й зорями серед них, там, де мапа раніше показувала плоску фотографію: туманності Лагуна, Трифід, Орел зі Стовпами творення, Омега, Розетка, Каліфорнія, Північна Америка з Пеліканом і Котяча Лапа. Випуск 1.2.0 зробив те саме для Оріона й Кільця. Ці вісім мають один спільний конструктор, тож кожна нова туманність — це сторінка чисел, а не нова програма.
Що ви бачите, коли залітаєте всередину
З напрямку Землі кожна туманність має приблизно такий самий вигляд, як на знімку телескопа. Відійдіть від цієї лінії — і картинка перестає бути картинкою. Зсуньтеся на 25° убік від Лагуни, підлетіть ближче, і яскравий газ ляже на вигнуту стіну з порожниною за зорею Гершель 36 і темною смугою, що висить перед нею. Скупчення NGC 6530 розташоване з ближчого боку.
Орел — це порожнина. Скупчення NGC 6611 видуло діру у своїй хмарі, і дальня стіна цієї діри світиться. Стовпи творення стоять перед стіною як пил, верхівками до скупчення, яке їх і руйнує.

Розетка — це товсте кільце: вітри скупчення NGC 2244 спорожнили середину тонкої плоскої хмари. Її намальовано як оболонку, сплющену вздовж нашої лінії погляду, а на ближню поверхню припадає 45 % світла, тож крізь середину можна зазирнути всередину. Котяча Лапа — це п’ять бульбашок уздовж однієї темної нитки, і три з них мають ближні шапки. Північна Америка й Пелікан — одна область газу, що світиться навколо зорі Бахамар; її розділяє надвоє темна хмара LDN 935, що лежить перед нею.

Як створено форму
Світло справжнє, і його взято з фотографії. Скрипт прибирає зорі з кожного знімка й залишає решту як світло туманності, а потім яскраві зорі повертаються як зорі — у тих місцях і з тією яскравістю, які дає SIMBAD. Для чотирьох із восьми (Лагуна, Трифід, Орел і Омега) навколо серця туманності накладено чіткіше зображення тієї самої фотографії, взяте з великого файлу архіву.
Форма — це реконструкція. Телескопи дуже добре вимірюють напрямок на туманність і її яскравість, а глибину — погано, тож кожна форма відповідає тому, що пишуть про цю туманність наукові статті: пухир на ближній поверхні темної хмари для Лагуни (Тотгілл та ін., 2008), молода бульбашка, розрізана пиловими смугами, для Трифіда (Лефлош і Сернічаро, 2000), фронт, який видно майже з ребра, для Омеги (Пеллегріні та ін., 2007), вітер у плоскій хмарі для Розетки (Веарінг та ін., 2018). З нашого боку модель показує саме те світло, що й фотографія. Якщо її повернути, те саме світло лягає на реконструйовані стіни.
Той самий випуск прибирає зі сцени всі пласкі фотографії туманностей і галактик, тож тепер об’єкт — це 3D-реконструкція або, доки її немає, м’яке сяйво каталожного розміру. Картка зберігає фотографію за кнопкою «Порівняти з фотографією», де її можна прикласти до моделі.
Чому це було складно
Один знімок має одну точку зору, і стіна, побудована за ним, правильна лише з цієї точки. Що далі ви повертаєте, то більше модель каже те, чого фотографія ніколи не казала. Правило, за яким освітлений фронт яскравіший там, де він ближчий, дає стінам рельєф, але це емпіричне правило, а не вимірювання. Друга складність — ближній бік. Оболонка з переднім боком закриває від вас власну задню частину, тож ближня шапка бере на себе частку світла (35 % у Трифіда, 45 % у Розетки), щоб обидва боки було видно.
Виміряне, реконструйоване, ілюстративне
- Виміряно: напрямок на кожну туманність; положення, яскравість і типи зір, що її іонізують, — із SIMBAD; її світло — з фотографії.
- Реконструйовано: стіни, бульбашки й оболонки — кожну за статтею, названою на її картці.
- Ілюстративно: кожна глибина. Пил перед Лагуною намальовано на 8 св. р. ближче за неї, а темну хмару перед Північною Америкою — на 14 св. р. ближче, і жодне з цих чисел не виміряно. Глибину Каліфорнії не вимірює ніщо; це довгий неглибокий шар, освітлений зорею Ксі Персея, і картка про це каже.
На кожній картці також сказано, що модель ще не перевірив астроном.
Як спробувати
Відкрийте туманність Лагуна, дочекайтеся кінця польоту й потягніть убік. Звідти Орел і Розетка покажуть дві інші форми — порожнину й оболонку.
Зображення й джерела
Знімки екрана Space Radar 1.4.0 (ліцензія MIT) з робочого процесу проєкту look, проба heroes, обрізані. Світло взято з фотографій ESO, обсерваторії Rubin і NOIRLab; авторство кожної вказано на її картці та в CREDITS.md. Туманності створив Sara-Agent, агент проєкту, для випуску 1.4.0, і в тому самому випуску фотографії прибрали зі сцени.
Інші довгі тексти
- RADARSAT-2, COSMO-SkyMed, GOSAT і ще п’ять супутників для спостереження за Землею у власних формах (випуск 1.9.0)
- Чотирнадцять нових симуляторів Лабораторії: орбіти, годинники, зорі та зона життя (випуск 1.9.0)
- Пан, Атлас, Гіперіон і ще вісім малих супутників Сатурна у формах, виміряних Cassini (випуск 1.9.0)
- Моменти: місія, відтворена в 3D за одним годинником (випуск 1.5.0)
- Аррокот, Клеопатра й ще дев’ять малих світів у власних формах (випуск 1.5.0)
- Зорі без відстані, пульсари (4383) і найдальша галактика (випуск 1.5.0)
- Чорні діри в 3D, розміром за Event Horizon Telescope (випуск 1.4.0)
- Ще шістдесят апаратів із власними формами (випуск 1.4.0)
- Оріон, Кільце й туманності, у які можна залетіти (випуск 1.2.0)
- Скупчення, у які можна залетіти, і край того, що ми можемо побачити (випуск 1.2.0)
- Місяць при низькому Сонці, кільця гігантів і шлейфи (випуск 1.2.0)
- Космічні апарати, схожі на себе справжніх (випуск 1.3.0)
- Галактики, туманність Кіля й Магелланова Хмара за їхніми власними числами (випуск 1.3.0)
- Усі довгі тексти
З журналу
Methanimine on Titan: ALMA Finds a Molecule Cassini Could Only Guess At
ALMA has detected methanimine (CH2NH) in the atmosphere of Saturn’s moon Titan, a step on the chemical road to amino acids. What was found and what it means.
Space Radar Video: Narrated Flights to the Moon, Voyager 1 and TRAPPIST-1
Watch Space Radar’s narrated space films, from the Moon to Voyager 1 and on to TRAPPIST-1, with chapters, full transcripts and a player that does not track you.
How the Night Sky Changes Over 10,000 Years, and How to Catch Algol Dimming
Do stars move? Watch proper motion and precession reshape the sky over 10,000 years, and learn when Algol dims, with 58 variable stars that follow the clock.
Усі історії журналу Space Radar (англійською)