Ця сторінка — машинний переклад англійського оригіналу.
Що нового в 1.2.0
Місяць при низькому Сонці, кільця гігантів і шлейфи
Випуск 1.2.0 повернувся до найближчих світів і намалював їх чесніше: справжні тіні, кільця такі темні, як вони є, і шлейфи лише там, де їх бачив космічний апарат.
Випуск 1.2.0 · 27 жовтня 2026 р. · близько 4 хв

Сонячна система була першим, що намалював Space Radar, і випуск 1.2.0 повернувся до неї з одним запитанням: що показала б чесна картина цих місць, чого не показувала наша? Відповідь: тіні, кільця, такі ж темні, як насправді, і шлейфи, намальовані лише там, де їх бачив космічний апарат.
Місяць при низькому Сонці
Опівдні Місяць здається плоским, а біля термінатора, де Сонце низько й кожен вал кратера відкидає довгу тінь, — драматичним. Тепер мапа малює ці тіні. Їх відкидають власні висоти Місяця з LOLA, лазерного висотоміра на Lunar Reconnaissance Orbiter, у найкращому разі одна висота на кожні 670 м, у справжньому масштабі поверхні. У цьому й межа: кратер, менший приблизно за два кілометри, тіні не відкидає, і картка про це каже.
Пролетіть низько над кратером, як-от Тихо чи Коперник, коли Сонце там піднялося на кілька градусів, і вали та центральні піки відкинуть ті тіні, які зняла б камера на орбіті. Висоти виміряно; Сонце стоїть там, де воно справді є за годинником.

Для двох місць також показано шляхи, якими пройшли астронавти та їхні місяцеходи. Маршрути Apollo 15 і 17 намальовано так, як їх простежив Філ Стук з Університету Західного Онтаріо — за слідами на знімках LROC, а також за фотографіями й описами самих екіпажів. Намальовано лише шляхи, що мають документальне джерело; решту пропущено, а не вгадано.
Сонце і світанок
Зблизька половина, повернута до Землі, тепер має найновіший знімок із Solar Dynamics Observatory NASA в каналі 171 Å, що показує газ із температурою близько мільйона градусів. Це оглядовий знімок, невеликий JPEG, і картка про це каже. На ньому є дата й авторство, і після зйомки він обертається разом із Сонцем. Дальній бік, якого не бачив жоден знімок, намальовано тими самими кольорами. Корональні петлі вже закодовано, але в 1.2.0 їх вимкнено.
На МКС під час орбітального світанку світло червоніє: сонячне світло стає червонішим, проходячи по дотичній крізь повітря, і тут враховано лише релеївське розсіяння. Це змодельовано, і картка про це каже.
Кільця гігантів, такі ж темні, як насправді
Роками кільця Урана малювали блідо-сірими, значно яскравішими, ніж вони є. Довідка NASA про кільця дає їхнє альбедо близько 15/1000, а в планети — 0,488. Тепер Space Radar малює їх саме такими темними, у тридцять разів темнішими за хмари, тож на тлі планети вони — темні нитки. Їхні радіуси виміряно; їх намальовано вдесятеро ширшими, ніж вони є, щоб їх узагалі можна було побачити, а експозиція «Глибока» робить їх учетверо яскравішими, як довга витримка на знімках Voyager і Keck. Поруч із ними — кільця Нептуна.

Кільце Юпітера ще слабше: гало й головне кільце з пилу, що затримують кілька мільйонних часток світла. Їх намальовано за відстанями й оптичною товщиною з довідки NASA, а два серпанкові кільця далі пропущено. Коли за ними Сонце, вони проступають, як це бачили Galileo і New Horizons; щоб їх узагалі було видно, їх підсилено, і картка каже, наскільки. Велика червона пляма розташована там, де її виміряла команда JUPOS, а дату вказано на картці Юпітера.
Шлейфи — лише там, де їх бачили
Шлейф найбільше хочеться анімувати, тож правило тут суворе: жодного шлейфу без датованого спостереження. Кожен рядок у реєстрі називає апарат, дату й сторінку, де про це сказано.
- Іо: шлейф Пеле заввишки 300 км знайшов Voyager 1 у 1979 році. Шлейф Тваштар заввишки 330 км побачив New Horizons (березень 2007 р.), а шлейфи Прометея (75 км) і Піллана (140 км) — Galileo у 1997 році. На нічному боці світяться п’ять гарячих точок.
- Енцелад: струмені з тигрових смуг Cassini сфотографував ззаду 27 листопада 2005 р., а до 2014 року на мапу нанесли 101 з них.
- Тритон: два темні гейзери, Гілі й Магілані, які Voyager 2 побачив у 1989 році; вони здіймаються приблизно на 8 км, а їхні хмари віднесено на захід більш ніж на 100 км.


Виміряне, змодельоване, ілюстративне
Місця й висоти виміряно. Дуги, якими летять частинки, змодельовано: швидкість викиду — за висотою, плоска гравітація, загнута навколо супутника, і кути викиду, властиві цьому типу. Чотири тигрові смуги намальовано прямими відрізками — це реконструкція. Світло ілюстративне: підсилене, щоб його було видно. Шлейф намальовано таким, яким його бачили, і зараз він може й не вивергатися. Коли ввімкнено зменшення анімації, частинки нерухомі.
Полетіти туди
Зображення й джерела
Знімки екрана Space Radar (ліцензія MIT). Висоти Місяця — з LOLA (NASA), а маршрути — від Філа Стука через NASA PDS Analyst's Notebook. Альбедо кілець — з довідок NASA. Рядки про шлейфи посилаються на свої сторінки, а назви місць — з довідника МАС. Усе перелічено в CREDITS.md.
Інші довгі тексти
- RADARSAT-2, COSMO-SkyMed, GOSAT і ще п’ять супутників для спостереження за Землею у власних формах (випуск 1.9.0)
- Чотирнадцять нових симуляторів Лабораторії: орбіти, годинники, зорі та зона життя (випуск 1.9.0)
- Пан, Атлас, Гіперіон і ще вісім малих супутників Сатурна у формах, виміряних Cassini (випуск 1.9.0)
- Моменти: місія, відтворена в 3D за одним годинником (випуск 1.5.0)
- Аррокот, Клеопатра й ще дев’ять малих світів у власних формах (випуск 1.5.0)
- Зорі без відстані, пульсари (4383) і найдальша галактика (випуск 1.5.0)
- Вісім туманностей у вигляді стін із газу, що світиться, пилу й зір (випуск 1.4.0)
- Чорні діри в 3D, розміром за Event Horizon Telescope (випуск 1.4.0)
- Ще шістдесят апаратів із власними формами (випуск 1.4.0)
- Оріон, Кільце й туманності, у які можна залетіти (випуск 1.2.0)
- Скупчення, у які можна залетіти, і край того, що ми можемо побачити (випуск 1.2.0)
- Космічні апарати, схожі на себе справжніх (випуск 1.3.0)
- Галактики, туманність Кіля й Магелланова Хмара за їхніми власними числами (випуск 1.3.0)
- Усі довгі тексти
З журналу
Methanimine on Titan: ALMA Finds a Molecule Cassini Could Only Guess At
ALMA has detected methanimine (CH2NH) in the atmosphere of Saturn’s moon Titan, a step on the chemical road to amino acids. What was found and what it means.
Space Radar Video: Narrated Flights to the Moon, Voyager 1 and TRAPPIST-1
Watch Space Radar’s narrated space films, from the Moon to Voyager 1 and on to TRAPPIST-1, with chapters, full transcripts and a player that does not track you.
How the Night Sky Changes Over 10,000 Years, and How to Catch Algol Dimming
Do stars move? Watch proper motion and precession reshape the sky over 10,000 years, and learn when Algol dims, with 58 variable stars that follow the clock.
Усі історії журналу Space Radar (англійською)