Space Radar

Ця сторінка — машинний переклад англійського оригіналу.

Що нового в 1.2.0

Місяць при низькому Сонці, кільця гігантів і шлейфи

Випуск 1.2.0 повернувся до найближчих світів і намалював їх чесніше: справжні тіні, кільця такі темні, як вони є, і шлейфи лише там, де їх бачив космічний апарат.

Випуск 1.2.0 · 27 жовтня 2026 р. · близько 4 хв

Дно кратера Тихо і його стіни, освітлені низьким Сонцем, з довгими тінями.
Тихо з висоти 160 км, Сонце приблизно на шість градусів над обрієм. Тіні відкидають власні виміряні висоти Місяця.

Сонячна система була першим, що намалював Space Radar, і випуск 1.2.0 повернувся до неї з одним запитанням: що показала б чесна картина цих місць, чого не показувала наша? Відповідь: тіні, кільця, такі ж темні, як насправді, і шлейфи, намальовані лише там, де їх бачив космічний апарат.

Місяць при низькому Сонці

Опівдні Місяць здається плоским, а біля термінатора, де Сонце низько й кожен вал кратера відкидає довгу тінь, — драматичним. Тепер мапа малює ці тіні. Їх відкидають власні висоти Місяця з LOLA, лазерного висотоміра на Lunar Reconnaissance Orbiter, у найкращому разі одна висота на кожні 670 м, у справжньому масштабі поверхні. У цьому й межа: кратер, менший приблизно за два кілометри, тіні не відкидає, і картка про це каже.

Пролетіть низько над кратером, як-от Тихо чи Коперник, коли Сонце там піднялося на кілька градусів, і вали та центральні піки відкинуть ті тіні, які зняла б камера на орбіті. Висоти виміряно; Сонце стоїть там, де воно справді є за годинником.

Долина Тавр-Літтров з місячним модулем Apollo 17 і тонкою лінією маршруту.
Місце посадки Apollo 17 у долині Тавр-Літтров, з маршрутом астронавтів, намальованим на поверхні.

Для двох місць також показано шляхи, якими пройшли астронавти та їхні місяцеходи. Маршрути Apollo 15 і 17 намальовано так, як їх простежив Філ Стук з Університету Західного Онтаріо — за слідами на знімках LROC, а також за фотографіями й описами самих екіпажів. Намальовано лише шляхи, що мають документальне джерело; решту пропущено, а не вгадано.

Сонце і світанок

Зблизька половина, повернута до Землі, тепер має найновіший знімок із Solar Dynamics Observatory NASA в каналі 171 Å, що показує газ із температурою близько мільйона градусів. Це оглядовий знімок, невеликий JPEG, і картка про це каже. На ньому є дата й авторство, і після зйомки він обертається разом із Сонцем. Дальній бік, якого не бачив жоден знімок, намальовано тими самими кольорами. Корональні петлі вже закодовано, але в 1.2.0 їх вимкнено.

На МКС під час орбітального світанку світло червоніє: сонячне світло стає червонішим, проходячи по дотичній крізь повітря, і тут враховано лише релеївське розсіяння. Це змодельовано, і картка про це каже.

Кільця гігантів, такі ж темні, як насправді

Роками кільця Урана малювали блідо-сірими, значно яскравішими, ніж вони є. Довідка NASA про кільця дає їхнє альбедо близько 15/1000, а в планети — 0,488. Тепер Space Radar малює їх саме такими темними, у тридцять разів темнішими за хмари, тож на тлі планети вони — темні нитки. Їхні радіуси виміряно; їх намальовано вдесятеро ширшими, ніж вони є, щоб їх узагалі можна було побачити, а експозиція «Глибока» робить їх учетверо яскравішими, як довга витримка на знімках Voyager і Keck. Поруч із ними — кільця Нептуна.

Нептун із тонкими кільцями, намальованими як слабкі бліді дуги.
Кільця Нептуна на виміряних радіусах, розширені, щоб їх було видно.

Кільце Юпітера ще слабше: гало й головне кільце з пилу, що затримують кілька мільйонних часток світла. Їх намальовано за відстанями й оптичною товщиною з довідки NASA, а два серпанкові кільця далі пропущено. Коли за ними Сонце, вони проступають, як це бачили Galileo і New Horizons; щоб їх узагалі було видно, їх підсилено, і картка каже, наскільки. Велика червона пляма розташована там, де її виміряла команда JUPOS, а дату вказано на картці Юпітера.

Шлейфи — лише там, де їх бачили

Шлейф найбільше хочеться анімувати, тож правило тут суворе: жодного шлейфу без датованого спостереження. Кожен рядок у реєстрі називає апарат, дату й сторінку, де про це сказано.

Енцелад — тонкий серп, освітлений ззаду, зі шлейфом білих частинок, що здіймається з південного полюса.
Енцелад, освітлений ззаду, зі струменями з тигрових смуг — таким його бачив Cassini ззаду.
Край диска Іо з великим вигнутим шлейфом білих частинок над Тваштаром.
Шлейф над областю Тваштар на Іо, намальований на висоті, яку виміряв New Horizons.

Виміряне, змодельоване, ілюстративне

Місця й висоти виміряно. Дуги, якими летять частинки, змодельовано: швидкість викиду — за висотою, плоска гравітація, загнута навколо супутника, і кути викиду, властиві цьому типу. Чотири тигрові смуги намальовано прямими відрізками — це реконструкція. Світло ілюстративне: підсилене, щоб його було видно. Шлейф намальовано таким, яким його бачили, і зараз він може й не вивергатися. Коли ввімкнено зменшення анімації, частинки нерухомі.

Полетіти туди

Зображення й джерела

Знімки екрана Space Radar (ліцензія MIT). Висоти Місяця — з LOLA (NASA), а маршрути — від Філа Стука через NASA PDS Analyst's Notebook. Альбедо кілець — з довідок NASA. Рядки про шлейфи посилаються на свої сторінки, а назви місць — з довідника МАС. Усе перелічено в CREDITS.md.

Інші довгі тексти

З журналу

Усі історії журналу Space Radar (англійською)