Ця сторінка — машинний переклад англійського оригіналу.
Що нового в 1.2.0
Скупчення, у які можна залетіти, і край того, що ми можемо побачити
У випуску 1.2.0 скупчення стали зорями, серед яких можна літати, а дві нові подорожі несуть ту саму ідею до краю видимого Всесвіту.
Випуск 1.2.0 · 27 жовтня 2026 р. · близько 4 хв

Раніше скупчення було на мапі плямою: сяйвом із підписом. Випуск 1.2.0 перетворив скупчення на зорі, серед яких можна літати, а потім виніс ту саму ідею далі — до скупчень галактик і до краю всього, що ми можемо побачити. Попутно він додав дві подорожі й спосіб знайти шлях додому. Ось що малює кожна з них, а що лише натякає.
Кульові скупчення: модель свого типу
Усі кульові скупчення на мапі (кількість: 33) тепер намальовано як зорі. Числа взято з одного каталогу — списку Гарріса 1996 року: радіус ядра кожного скупчення та його концентрація, які разом дають ядро й край у світлових роках. Зорі розміщено за формулою Кінга 1962 року, яка описує, як рідшає така куля: вона густа в ядрі й сходить нанівець на краю.
Мапа не знає, де саме кожна зоря. Тож положення, кількість показаних зір та їхня яскравість — це модель, у якій випадкові числа задає назва скупчення, щоб кожного разу малювалися ті самі зорі. Кольори ілюстративні. Точка — це «один правдоподібний гігант», а не заміна тисячі зір, тож зсередини, з околиць, ви бачите те, що утворили б стільки гігантів, а не стіну світла. Сяйво слабших зір, яких не позначає жодна точка, приглушено рівно на те світло, яке додають точки.
Залетіть в Омегу Центавра — відстань 15 800 св. р., поперечник близько 170 св. р. — і ви опинитеся всередині моделі свого типу. На картці сказано: «Як ми знаємо: ілюстрація».
Розсіяні скупчення: їхні власні зорі
Розсіяні скупчення — інша річ. Для 36 з них мапа малює справжні зорі: членів скупчення, яких виміряв Gaia, з переліку Ганта й Рефферт 2023 року, якщо ймовірність їхнього членства щонайменше одна друга. Загалом зір: 23 685. Кожна зберігає свій виміряний напрямок на небі. Її глибину взято з власного паралакса, коли він достатньо точний, а інакше — з псевдовипадкового розподілу в межах виміряного розміру скупчення; дані для кожної зорі кажуть, який варіант використано. Ніщо не рухається: власного руху не намальовано.

Плеяди, Гіади, Ясла й Південні Плеяди вже були на мапі, бо їхні найяскравіші зорі є в каталозі, який постачається з мапою. Нові зорі доповнюють їх слабшими. Дані Gaia мають некомерційну ліцензію (CC BY-NC 3,0 IGO), і сторінка подяк про це каже.
Скупчення галактик і два квазари
Крок далі — і скупчення Діви, Волосся Вероніки, Печі й Персея намальовано як рої їхніх власних галактик (кількість: 3596) за таблицями VizieR і Sloan Digital Sky Survey. Там, де середню відстань до скупчення виміряно за флуктуаціями поверхневої яскравості, як для Діви й Печі, виміряно й розкид за глибиною. Для Волосся Вероніки й Персея глибину змодельовано за розкидом на небі, «бо скупчення кругле», і реєстр каже, що це припущення.

Квазари 3C 273 і 3C 279 з’являються як яскраві точки на своїх відстанях в єдиній моделі Всесвіту, яку використовує мапа: там, куди їх відніс простір, відколи вирушило їхнє світло, а це не те саме, що час, який світло було в дорозі.
Дві подорожі
Випуск 1.2.0 додав дві подорожі з гідом, і кожна має голос, субтитри, сторінку для поширення й копію, що працює офлайн.
Через Місцеву групу зупиняється біля Чумацького Шляху, яким його видно ззовні (це модель: ніхто його не покидав, щоб озирнутися), біля Великої Магелланової Хмари, галактики Андромеди, галактики Трикутника, а потім показує Місцеву групу серед сусідів (кількість: 800). До краю видимого Всесвіту веде далі, від місцевого об’єму до квазара TON 618, до місць, де зараз перебувають перші галактики (жодну з них не намальовано), і до найдавнішого світла. Зупинка TON 618 пояснює різницю: світло вирушило від нього 10,8 млрд р. тому, а мапа малює його там, де, за моделлю, він перебуває зараз, — на відстані близько 18 млрд св. р.
Край і його шкала
Приблизно з відстані 30 млрд св. р. мапа наносить дев’ятирічне зображення реліктового випромінювання від WMAP на внутрішню поверхню сфери на відстані 45 млрд св. р., трохи всередині горизонту, зі шкалою кольорів у мікрокельвінах. Дані — від NASA. Місце, де його нанесено, — ілюстрація: світло вивільнилося приблизно через 370 000 р. після Великого вибуху, і з будь-якого іншого місця Всесвіту картина була б іншою. Мапа каже це на екрані, а екранний читач отримує ті самі слова. Драбина масштабів тепер закінчується щаблем «Край». Видиме нам закінчується приблизно на 46 млрд св. р., бо світло здалеку ще не встигло до нас дійти; поза цим нічого виміряного немає.

Як знайти дорогу назад
У далекому космосі легко загубитися. Тепер кожна картка показує своїх «батьків» (Сонце, Юпітер, Європа), і кожна частина — це кнопка, яка переносить туди. Кнопка «Назад» проводить вас назад вашими останніми кроками (до 20), лише в цьому сеансі; нічого не зберігається. Якщо ввести в пошук «галактики», «туманності» чи «супутники Сатурна», з’явиться все такого роду, згруповане за класами.
Виміряне, змодельоване, ілюстративне
- Виміряно: місце кожного скупчення, його відстань, розмір за Гаррісом і Gaia, напрямки зір Gaia та мапа WMAP.
- Змодельовано: зорі кульових скупчень, глибина деяких членів скупчень, глибина скупчень Волосся Вероніки й Персея.
- Ілюстративно: кольори зір у кульових скупченнях і місце мікрохвильової мапи на сфері.
Полетіти туди
Зображення й джерела
Знімки екрана Space Radar (ліцензія MIT). Дані: Гарріс 1996 і Гант та Рефферт 2023 через VizieR; Gaia DR3 (ESA, CC BY-NC 3,0 IGO); Кім та ін. 2014, Канг та ін. 2024 і 2025, Фергюсон 1989, Мей та ін. 2007 для скупчень галактик; дев’ятирічна мапа WMAP (NASA). Див. CREDITS.md.
Інші довгі тексти
- RADARSAT-2, COSMO-SkyMed, GOSAT і ще п’ять супутників для спостереження за Землею у власних формах (випуск 1.9.0)
- Чотирнадцять нових симуляторів Лабораторії: орбіти, годинники, зорі та зона життя (випуск 1.9.0)
- Пан, Атлас, Гіперіон і ще вісім малих супутників Сатурна у формах, виміряних Cassini (випуск 1.9.0)
- Моменти: місія, відтворена в 3D за одним годинником (випуск 1.5.0)
- Аррокот, Клеопатра й ще дев’ять малих світів у власних формах (випуск 1.5.0)
- Зорі без відстані, пульсари (4383) і найдальша галактика (випуск 1.5.0)
- Вісім туманностей у вигляді стін із газу, що світиться, пилу й зір (випуск 1.4.0)
- Чорні діри в 3D, розміром за Event Horizon Telescope (випуск 1.4.0)
- Ще шістдесят апаратів із власними формами (випуск 1.4.0)
- Оріон, Кільце й туманності, у які можна залетіти (випуск 1.2.0)
- Місяць при низькому Сонці, кільця гігантів і шлейфи (випуск 1.2.0)
- Космічні апарати, схожі на себе справжніх (випуск 1.3.0)
- Галактики, туманність Кіля й Магелланова Хмара за їхніми власними числами (випуск 1.3.0)
- Усі довгі тексти
З журналу
Methanimine on Titan: ALMA Finds a Molecule Cassini Could Only Guess At
ALMA has detected methanimine (CH2NH) in the atmosphere of Saturn’s moon Titan, a step on the chemical road to amino acids. What was found and what it means.
Space Radar Video: Narrated Flights to the Moon, Voyager 1 and TRAPPIST-1
Watch Space Radar’s narrated space films, from the Moon to Voyager 1 and on to TRAPPIST-1, with chapters, full transcripts and a player that does not track you.
How the Night Sky Changes Over 10,000 Years, and How to Catch Algol Dimming
Do stars move? Watch proper motion and precession reshape the sky over 10,000 years, and learn when Algol dims, with 58 variable stars that follow the clock.
Усі історії журналу Space Radar (англійською)