Ця сторінка — машинний переклад англійського оригіналу.
Що нового в 1.3.0
Галактики, туманність Кіля й Магелланова Хмара за їхніми власними числами
Випуск 1.3.0 малює п’ять галактик за числами, які астрономи опублікували про їхню форму, і показує туманність Кіля та Малу Магелланову Хмару об’ємно.
Випуск 1.3.0 · 27 жовтня 2026 р. · близько 4 хв

Фотографія галактики — це один вигляд. Hubble може показати вам галактику Сомбреро такою, якою її видно звідси, а згори її не покаже ніхто. Випуск 1.3.0 малює п’ять галактик як об’єкти з переднім і заднім боком, за числами, які астрономи опублікували про їхню форму, а потім дозволяє облетіти їх. Він також перемальовує одну з найвідоміших туманностей неба й показує Малу Магелланову Хмару об’ємно.
Рецепт
Кожна галактика створюється одним генератором, який перетворює короткий список чисел на зорі: балдж, диск, рукави з кутом закручування, нахил. Кожне число у файлі реєстру галактики має позначку: опубліковане (зі статтею й сторінкою, звідки його взято), припущене або ілюстративне. З нашого боку галактики ви бачите фотографію; відверніться — і її замінює модель, а повзунок на картці перемикає одне на інше.
Довжини обчислено для відстані кожної галактики, тож розмір на небі лишається виміряним, хоч би як змінювалася відстань.
Сомбреро
Галактика Сомбреро (M104) розташована на відстані 29,8 млн св. р. Її модель має величезний балдж зі старих зір (індекс Серсика 3,9 і радіус половинної світності 3,15 кпк, за апроксимацією Гадотті 2012 року), тонкий диск, який видно майже з ребра, і пилове кільце попереду. Балдж намальовано круглим з усіх боків. Жодне джерело не каже, який край диска ближчий до нас, тож знак нахилу припущено, і реєстр про це каже.

Вир
M51 — дворукавна спіраль, яку видно майже анфас, і модель малює її за опублікованими нахилом і будовою. Її компаньйона, NGC 5195, намальовано позаду, бо зовнішній рукав M51 поглинає світло перед ядром компаньйона (Річі та ін., 2015). Те, наскільки він позаду (4 кпк), — ілюстративне, як і профіль компаньйона та рукав, що до нього тягнеться.


До них додаються M81 і галактика Вертушка (M101), кожна — за власною статтею.
Антени
Антени — дві галактики, що зіткнулися, намальовані як система: кожна галактика має власну систему відліку, а кожен хвіст — це потік своєї материнської галактики. Нахили взято з контурів у каталозі, але зіткнення вигнуло обидві галактики, тож ці числа ілюстративні; те, наскільки кожна частина хвоста попереду чи позаду решти, — це модель за опублікованими симуляціями. Відстань, 71,75 млн св. р., — за Швайцером і колегами (2008).

Туманність Кіля в 3D
Туманність Кіля розташована на відстані 7665 св. р., а не 8500, як подає одна довідкова таблиця: паралакс розширення туманності Гомункулус і вимірювання Gaia для зір скупчень сходяться на 2,35 кпк. Її модель — біполярна порожнина з двох часток поперечником близько 40 пк, яку Натан Сміт і колеги описали у 2000 році, з темною V-подібною пиловою смугою перед газом, що світиться, і Етою Кіля всередині. Чотирнадцять гарячих зір класу O і зір Вольфа — Райє розташовано в місцях, які дає SIMBAD. Глибину стіни, що світиться, не виміряно, і картка про це каже.
Мала Магелланова Хмара
Малу Магелланову Хмару відклали з попередньої хвилі, бо вона мала вигляд серпанку й потребувала вп’ятеро більше часу на кадр, ніж давніша мапа. Вона вийшла в третій хвилі, намальована за підрахунками зір Gaia. Це не плоский диск: виміряно, що її молоді зорі простягаються вздовж нашої лінії погляду більш ніж на 25–30 кпк, а східний бік ближчий за західний аж на 20 кпк. Те, наскільки кожна намальована зоря попереду чи позаду, — статистичний розкид навколо цих закономірностей, а не паралакс. Магелланів Міст і Магелланів Потік — це нейтральний водень з радіоогляду (HI4PI); прив’язано лише кінець біля Хмар, тож відстань Потоку за ними — модель, і мапа про це каже.
Виміряне, змодельоване, ілюстративне
- Виміряно: місце кожної галактики, відстань, нахил, розмір і кут рукавів, якщо їх наводить стаття, а також світло фотографії.
- Змодельовано: що позаду й що попереду, як-от хвости Антен і глибина Малої Магелланової Хмари; відстань Потоку.
- Ілюстративно: наскільки позаду розташований компаньйон Виру, окремі місця й яскравість зір, а також кольори.
Жодну з цих моделей ще не перевірив астроном, і кожна картка про це каже.
Полетіти туди
Зображення й джерела
Знімки екрана Space Radar (ліцензія MIT). Фотографії під моделями — від ESA/Hubble (M51: NASA, ESA, S. Beckwith (STScI) and the Hubble Heritage Team; M104: NASA/ESA and the Hubble Heritage Team (STScI/AURA); CC BY 4,0) і від ESO для туманності Кіля (з подякою VPHAS+ і Cambridge Astronomical Survey Unit). Підрахунки Gaia для Малої Магелланової Хмари мають ліцензію CC BY-NC 3,0 IGO. Статті процитовано рядок за рядком у registry/deepsky-heroes/ і в CREDITS.md, розділ 3g.
Інші довгі тексти
- RADARSAT-2, COSMO-SkyMed, GOSAT і ще п’ять супутників для спостереження за Землею у власних формах (випуск 1.9.0)
- Чотирнадцять нових симуляторів Лабораторії: орбіти, годинники, зорі та зона життя (випуск 1.9.0)
- Пан, Атлас, Гіперіон і ще вісім малих супутників Сатурна у формах, виміряних Cassini (випуск 1.9.0)
- Моменти: місія, відтворена в 3D за одним годинником (випуск 1.5.0)
- Аррокот, Клеопатра й ще дев’ять малих світів у власних формах (випуск 1.5.0)
- Зорі без відстані, пульсари (4383) і найдальша галактика (випуск 1.5.0)
- Вісім туманностей у вигляді стін із газу, що світиться, пилу й зір (випуск 1.4.0)
- Чорні діри в 3D, розміром за Event Horizon Telescope (випуск 1.4.0)
- Ще шістдесят апаратів із власними формами (випуск 1.4.0)
- Оріон, Кільце й туманності, у які можна залетіти (випуск 1.2.0)
- Скупчення, у які можна залетіти, і край того, що ми можемо побачити (випуск 1.2.0)
- Місяць при низькому Сонці, кільця гігантів і шлейфи (випуск 1.2.0)
- Космічні апарати, схожі на себе справжніх (випуск 1.3.0)
- Усі довгі тексти
З журналу
Methanimine on Titan: ALMA Finds a Molecule Cassini Could Only Guess At
ALMA has detected methanimine (CH2NH) in the atmosphere of Saturn’s moon Titan, a step on the chemical road to amino acids. What was found and what it means.
Space Radar Video: Narrated Flights to the Moon, Voyager 1 and TRAPPIST-1
Watch Space Radar’s narrated space films, from the Moon to Voyager 1 and on to TRAPPIST-1, with chapters, full transcripts and a player that does not track you.
How the Night Sky Changes Over 10,000 Years, and How to Catch Algol Dimming
Do stars move? Watch proper motion and precession reshape the sky over 10,000 years, and learn when Algol dims, with 58 variable stars that follow the clock.
Усі історії журналу Space Radar (англійською)