Space Radar

Ця сторінка — машинний переклад англійського оригіналу.

Що нового в 1.3.0

Галактики, туманність Кіля й Магелланова Хмара за їхніми власними числами

Випуск 1.3.0 малює п’ять галактик за числами, які астрономи опублікували про їхню форму, і показує туманність Кіля та Малу Магелланову Хмару об’ємно.

Випуск 1.3.0 · 27 жовтня 2026 р. · близько 4 хв

Галактика Сомбреро як модель, з ребра: круглий яскравий балдж, перетнутий тонкою темною смугою.
Галактика Сомбреро такою, як мапа малює її за опублікованими числами: величезний балдж, тонкий диск і пилова смуга, видима з ребра. Відстань — 29,8 млн св. р.

Фотографія галактики — це один вигляд. Hubble може показати вам галактику Сомбреро такою, якою її видно звідси, а згори її не покаже ніхто. Випуск 1.3.0 малює п’ять галактик як об’єкти з переднім і заднім боком, за числами, які астрономи опублікували про їхню форму, а потім дозволяє облетіти їх. Він також перемальовує одну з найвідоміших туманностей неба й показує Малу Магелланову Хмару об’ємно.

Рецепт

Кожна галактика створюється одним генератором, який перетворює короткий список чисел на зорі: балдж, диск, рукави з кутом закручування, нахил. Кожне число у файлі реєстру галактики має позначку: опубліковане (зі статтею й сторінкою, звідки його взято), припущене або ілюстративне. З нашого боку галактики ви бачите фотографію; відверніться — і її замінює модель, а повзунок на картці перемикає одне на інше.

Довжини обчислено для відстані кожної галактики, тож розмір на небі лишається виміряним, хоч би як змінювалася відстань.

Сомбреро

Галактика Сомбреро (M104) розташована на відстані 29,8 млн св. р. Її модель має величезний балдж зі старих зір (індекс Серсика 3,9 і радіус половинної світності 3,15 кпк, за апроксимацією Гадотті 2012 року), тонкий диск, який видно майже з ребра, і пилове кільце попереду. Балдж намальовано круглим з усіх боків. Жодне джерело не каже, який край диска ближчий до нас, тож знак нахилу припущено, і реєстр про це каже.

Галактика Сомбреро на фотографії Hubble: яскравий білий балдж і тонка пилова смуга.
Та сама галактика на фотографії Hubble, яку мапа показує з нашої лінії погляду.

Вир

M51 — дворукавна спіраль, яку видно майже анфас, і модель малює її за опублікованими нахилом і будовою. Її компаньйона, NGC 5195, намальовано позаду, бо зовнішній рукав M51 поглинає світло перед ядром компаньйона (Річі та ін., 2015). Те, наскільки він позаду (4 кпк), — ілюстративне, як і профіль компаньйона та рукав, що до нього тягнеться.

Галактика Вир як модель, анфас: спіраль із двох рукавів навколо яскравого ядра.
Галактика Вир як модель, відстань 23 млн св. р.: два рукави, балдж і диск.
Галактика Вир на фотографії Hubble, з компаньйоном на кінці одного рукава.
Фотографія Hubble тієї самої галактики, на тому самому місці неба.

До них додаються M81 і галактика Вертушка (M101), кожна — за власною статтею.

Антени

Антени — дві галактики, що зіткнулися, намальовані як система: кожна галактика має власну систему відліку, а кожен хвіст — це потік своєї материнської галактики. Нахили взято з контурів у каталозі, але зіткнення вигнуло обидві галактики, тож ці числа ілюстративні; те, наскільки кожна частина хвоста попереду чи позаду решти, — це модель за опублікованими симуляціями. Відстань, 71,75 млн св. р., — за Швайцером і колегами (2008).

Галактики Антени як модель: два яскраві ядра й довгі вигнуті хвости із зір.
Антени як модель, з хвостами. Глибини хвостів узято з опублікованих симуляцій; мапа каже, що це модель.

Туманність Кіля в 3D

Туманність Кіля розташована на відстані 7665 св. р., а не 8500, як подає одна довідкова таблиця: паралакс розширення туманності Гомункулус і вимірювання Gaia для зір скупчень сходяться на 2,35 кпк. Її модель — біполярна порожнина з двох часток поперечником близько 40 пк, яку Натан Сміт і колеги описали у 2000 році, з темною V-подібною пиловою смугою перед газом, що світиться, і Етою Кіля всередині. Чотирнадцять гарячих зір класу O і зір Вольфа — Райє розташовано в місцях, які дає SIMBAD. Глибину стіни, що світиться, не виміряно, і картка про це каже.

Мала Магелланова Хмара

Малу Магелланову Хмару відклали з попередньої хвилі, бо вона мала вигляд серпанку й потребувала вп’ятеро більше часу на кадр, ніж давніша мапа. Вона вийшла в третій хвилі, намальована за підрахунками зір Gaia. Це не плоский диск: виміряно, що її молоді зорі простягаються вздовж нашої лінії погляду більш ніж на 25–30 кпк, а східний бік ближчий за західний аж на 20 кпк. Те, наскільки кожна намальована зоря попереду чи позаду, — статистичний розкид навколо цих закономірностей, а не паралакс. Магелланів Міст і Магелланів Потік — це нейтральний водень з радіоогляду (HI4PI); прив’язано лише кінець біля Хмар, тож відстань Потоку за ними — модель, і мапа про це каже.

Виміряне, змодельоване, ілюстративне

Жодну з цих моделей ще не перевірив астроном, і кожна картка про це каже.

Полетіти туди

Зображення й джерела

Знімки екрана Space Radar (ліцензія MIT). Фотографії під моделями — від ESA/Hubble (M51: NASA, ESA, S. Beckwith (STScI) and the Hubble Heritage Team; M104: NASA/ESA and the Hubble Heritage Team (STScI/AURA); CC BY 4,0) і від ESO для туманності Кіля (з подякою VPHAS+ і Cambridge Astronomical Survey Unit). Підрахунки Gaia для Малої Магелланової Хмари мають ліцензію CC BY-NC 3,0 IGO. Статті процитовано рядок за рядком у registry/deepsky-heroes/ і в CREDITS.md, розділ 3g.

Інші довгі тексти

З журналу

Усі історії журналу Space Radar (англійською)